що не відповідає типу

1) невірний (комусь — to)

2) неправильний, неправдивий, фальшивий

3) що не відповідає чомусь

4) нечесний

* * *

1) невірний

2) помилковий, невірний

3) неправильний

4) не відповідний (чому-н.); untrue to type не відповідний типу або зразку

5) нечесний

1. n (the true) правда, істина

2. adj

1) вірний, правильний

2) відданий

3) справжній, правдивий, істинний

4) правильний, точний

5) законний, дійсний, чинний

6) щирий, неудаваний; правдивий

7) стійкий, стабільний

8) фіз. ідеальний (про середовище)

9) точний

10) тех. точно припасований

11) чесний, доброчесний

3. adv

1) правдиво, чесно

2) точно; відповідно до норми

4. v (тж true up)

1) вивіряти; правити

2) припасовувати, приганяти; регулювати

* * *

••

1) вірний, правильний

2) вірний; не відступаючий

3) справжній, істинний

4) правильний, точний

5) законний, дійсний

6) тex. точно пригнаний to make smth

7) чесний, добродійний

••

1) правдиво, чесно

2) точно; відповідно до норми

••

1) вірний, правильний

2) вірний; не відступаючий

3) справжній, істинний

4) правильний, точний

5) законний, дійсний

6) тex. точно пригнаний to make smth

7) чесний, добродійний

••

1) правдиво, чесно

2) точно; відповідно до норми

1) невірний

2) помилковий, невірний

3) неправильний

4) не відповідний (чому-н.); untrue to type не відповідний типу або зразку

5) нечесний

(Co.)

n ком., юр. акціонерне товариство; компанія; компанія з обмеженою відповідальністю; компанія з обмеженою запорукою; товариство з обмеженою відповідальністю; корпорація; підприємство; фірма; товариство a корпоративний; фірмовий

одна з основних форм організації підприємств (business²), що створена як юридична особа (legal entity) з метою здійснення торговельної, промислової, банківської та ін. діяльності й одержання прибутку (profit); ♦ акціонерні товариства, з акцій яких формується їхній капітал, поділяються на два основні види: громадські (public company) і приватні (private company:: proprietary company); акціонерні товариства формують свій основний капітал шляхом випуску акцій (shares²); не обмежуються терміном існування, що дозволяє довгострокове планування (planning); його власники забезпечені обмеженою відповідальністю (limited liability) і т. д.

═════════■═════════

affiliated company дочірня компанія • споріднена компанія • підзвітна компанія • підконтрольне підприємство; allied company дочірня компанія • дочірнє підприємство; associated company асоційована компанія • дочірні підприємства; assurance company страхова компанія • асекураційна компанія (діал.); auction company аукціонна компанія; bank holding company банківська холдингова компанія; blue chip company першорядна компанія • солідна компанія; bogus company фіктивна компанія; building company будівельна компанія; capital-intensive company капіталомістке підприємство; carrying company компанія з вантажних перевезень; closed company компанія закритого типу; closed-end investment company інвестиційна компанія закритого типу; commercial company торговельна компанія; commercial credit company фінансова компанія, що надає короткострокові кредити лише фірмам; competitive company конкурентна компанія; constituent company дочірня компанія; consulting company консультативна компанія; consumer finance company компанія споживчого кредиту; controlled foreign company підконтрольна закордонна компанія; controlling company материнська компанія; cooperative company кооперативна компанія; defunct company неіснуюча компанія; distributing company розподільна компанія • компанія-дистриб'ютор; finance company фінансова компанія; foreign company закордонна компанія; forwarding company транспортно-розсильна компанія; group company концерн • змішана компанія • спільна компанія; holding company; incorporated company акціонерна компанія • інкорпорована компанія; indigenous company місцева компанія • національна компанія; industrial company промислова компанія; insurance company страхова компанія; insurance limited company страхова компанія з обмеженою відповідальністю; integrated company об'єднана компанія; international company міжнародна компанія; investment company інвестиційна компанія; issuing company емісійна компанія; joint stock company акціонерне товариство • акціонерна компанія; leasing company лізингова компанія • компанія-орендар; life insurance company компанія для страхування життя; limited company компанія з обмеженою відповідальністю; limited liability company компанія з обмеженою відповідальністю; listed company компанія, акції якої котируються на біржі; management company компанія управління; manufacturing company компанія обробної промисловості; marketing company торговельна компанія • маркетингова компанія; multidivisional company компанія з декількома відділами; multiindustry company багатогалузева компанія; multinational company багатонаціональна компанія; mutual life insurance company компанія взаємного страхування життя; no-liability company компанія без відповідальності; open-end investment company інвестиційна компанія відкритого типу; operating company діюча компанія; parent company материнська компанія; predecessor company компанія-попередник; private company; proprietary company; public company; public relations company компанія громадських зв'язків • підприємство громадських зв'язків; registered company зареєстрована компанія; regulated company компанія, діяльність якої регулюється державою; retailing company компанія роздрібної торгівлі; rival company конкурентна компанія; securities company інвестиційний банк; shelf company неактивна компанія; shipping company судноплавна компанія; subsidiary company; target company компанія, що є об'єктом поглинання; trading company торговельна компанія • торговельне товариство; transport company транспортна компанія; trucking company компанія вантажного автотранспорту; trust company довірча компанія • трастова компанія; unlimited company компанія з необмеженою відповідальністю; unregistered company незареєстрована компанія; vendor company компанія-постачальник

═════════□═════════

company in liquidation компанія в стані ліквідації; Company Ltd. компанія з обмеженою відповідальністю; company limited by guarantee підприємство з обмеженою відповідальністю за гарантіями • компанія з обмеженою запорукою; company limited by shares компанія з обмеженою відповідальністю; company limited by shares and guarantee компанія з обмеженою відповідальністю і запорукою; solvency of a company платоспроможність компанії • платоспроможність підприємства/фірми; to close down a company ліквідувати компанію • ліквідувати підприємство/фірму; to dissolve a company ліквідувати компанію • ліквідувати підприємство/фірму; to establish a company засновувати/заснувати компанію • засновувати/заснувати підприємство/фірму; to form a company засновувати/заснувати компанію • засновувати/заснувати підприємство/фірму; to liquidate a company ліквідувати компанію • ліквідувати підприємство/фірму; to register a company реєструвати/зареєструвати компанію • реєструвати/зареєструвати підприємство/фірму; to represent a company представляти/представити компанію • представляти/представити підприємство/ фірму; to set up a company створювати/створити компанію • створювати/створити підприємство/ фірму; to start a company засновувати/заснувати компанію • засновувати/заснувати підприємство/фірму; to take over a company поглинати/поглинути компанію • поглинати/поглинути підприємство/фірму • приєднувати/приєднати компанію • приєднувати/приєднати підприємство/фірму; to wind up a company ліквідувати компанію • ліквідувати підприємство/фірму

company:: joint stock company (англ., австрал.):: corporation (амер., канад.); company ‡ business² (383)

═════════◇═════════

компанія < італ. compagnia — товариство < лат. compania < cum — разом і panis — хліб; через посередництво польс. kompania (ЕСУМ 2: 541; ЕС-СУМ 2: 256); корпорація/корпоративний < нім. Korporation, фр., англ. corporation < слат. corporātio — спілка; тілесність; зв'язок; поєднання частин (ЕСУМ 3: 43 і СІС: 365); підприємство < нім. Unternehmung — unter — під і nehmen — брати, приймати (ЕС-СУМ 4: 54-55)

▹▹ partnership

▹▹ sole proprietorship

ОБ'ЄКТ ( від лат. objectus - предмет) - 1) Філософська категорія, що позначає будь-яку дійсну чи уявну, уречевлену чи ідеальну реальність у яка розглядається як щось зовнішнє у відношенні до людини та її свідомості і яка стає предметом теоретичної та практичної діяльності суб'екта. О. зазнає цілеспрямованого чи мимовільного діяння з боку суб'єкта, в результаті чого освоюється - перетворюється, пізнається, конструюється і пристосовується до потреб людини та суспільства. Особливою відмінністю О. є те, що він конституюється в процесі предметної діяльності людини. Тому будь-яка реальність актуалізується як О. лише у відношенні до суб'єкта. Актуальним О. є та частина природи, суспільства, зовнішнього та внутрішнього світу людини, яка безпосередньо чи опосередковано включається в індивідуальну чи суспільно-історичну практику. Реальність, що існує сама собою, виступає лише потенційним О. Принциповим означенням О. є те, що він незалежно від своєї матеріальної чи ментальної природи стає в опозицію до суб'єкта, що, у свою чергу, є необхідною умовою самого існування суб'єкт-об'єктного відношення. Зазнаючи діяння суб'єкта, О. протистоїть суб'єкту, чинить йому своєрідний опір і для свого освоєння вимагає відповідної затрати фізичних і розумових сил, належної організації предметної діяльності, застосування методів, що відповідають природі О., законам його розвитку та функціювання. Категорії О. і суб'єкта утворюють парну, біполярну категоріальну структуру "суб'єкт - О.", яка виражає сутність будь-якої людської діяльності. 2) О. у теорії пізнання виступає складовою пізнавального процесу, що характеризується як взаємодія О. і суб'єкта. Виділяють окремі різновиди цієї взаємодії: взаємодія О. і суб'єкта як предметних утворень, що впливають одне на одного предметним чином; взаємодія 0. й пізнавальних здатностей суб'єкта, в першу чергу відчуттів та мислення; відношення О. і засобів (методів) його освоєння; відношення О. і знання. В науковому пізнанні залежно від різновиду взаємодії і способу конституювання виокремлюють типи О.: а) За субстанційною основою та способами побудови - матеріальні О., що характеризуються уречевленістю та незалежністю від суб'єкта і його свідомості, напр., будь-яке природне тіло, що вступає в предметну взаємодію з суб'єктом; ідеалізовані О., що являють собою реально існуючі предмети і явища, реконструйовані через сукупність своїх істотних - у даному конкретному відношенні - властивостей при відволіканні від інших, напр., будь-яка модель (зокрема, планетарна модель атома), ген, геометричне тіло, ретроспективно відтворена історична подія. У цьому випадку одне й те саме природне тіло може виступати різними О., напр., вода як О. фізики і вода як О. хімії; ідеальні О., що сконструйовані через одну або декілька реальних властивостей, взятих у крайній формі свого вираження, напр., абсолютно чорне тіло, ідеальний газ, система, непрониклива для інформації. Вони в дійсності не існують, проте мають відповідний аналог у реальності. б) За способами виокремлення та подання в системі знання - емпіричні О., конституйовані засобами чуттєвого споглядання і зафіксовані в безпосередньому досвіді, напр., будь-який предмет або явище, подані в наочно-образній формі; теоретичні О., конституйовані засобами теоретичного мислення шляхом синтезу загальних властивостей безконечної множини різноманітних реальних предметів та явищ, напр., система, структура, біологічний вид, соціальна група, в) За способом побудови та рівнем віддаленості від реальної дійсності - конкретні О., що конституюються через велику, потенційно безконечну множину ознак та властивостей і в дійсності ідентифікуються як індивідуальні утворення, локалізовані в просторі та часі, напр., Дніпро, Всесвіт, укр. народ, цей художній твір, той електрон; абстрактні О., що сконструйовані засобами абстрактного мислення шляхом відділення загальних властивостей та відношень від їхньої уречевленості і перетворення їх у самостійну сутність. Ці О. не мають статусу реального існування, однак за певних строго визначених умов можуть інтерпретуватися за допомогою предметів і явищ реальної дійсності, напр., числа, алгебраїчні структури, багатомірний простір, фізична маса, цінність, ментальність. Між окремими типами О. не існує різкого розмежування, отже, одному й тому самому визначеному О. можуть бути притаманні окремі риси кількох типів - ідеалізованого, теоретичного, абстрактного, завдяки чому утворюються класи проміжних або суміжних О. Залежно від ступеня узагальнення, абстрагування та ідеалізації утворюються різні рівні 0., що характеризуються різним ступенем віддаленості від об'єктивної реальності аж до появи гіпотетичних О. типу гравітона, уявних О. типу тих, що фігурують у мисленому експерименті, віртуальних 0., що конституюються засобами інформаційно-комп'ютерного моделювання, операціональних О. типу псі-функції в квантовій механіці О. нтологічна ідентифікація таких О. є складною науковою і логіко-методологічною проблемою, що отримала назву проблеми фізичної реальності, або існування. Система О., з якою співвідноситься сучасне наукове знання, утворює багатоструктуровану в горизонтальному і вертикальному відношенні ієрархію, що визначається як онтологія науки. У функціональному відношенні всі типи О. мають однаковий статус, у пізнавальному— істотно різняться між собою. Існуючі версії теорії пізнання дають різні, інколи альтернативні витлумачення природи О., його місця в пізнавальному процесі. 3) О. у логіці - одне з основних понять логічної семантики, позначає будь-який предмет, на який спрямована думка, мислення, судження. О. логічного мислення можуть виступати речі та їхні властивості, відношення між речами та властивостями, властивості властивостей та властивості відношень безвідносно до їхньої матеріальної чи ментальної природи. Основною рисою їх є те, що вони стають значеннями логічних висловів, де кожному О. відповідає ім'я, а кожне власне чи загальне ім'я означає О. У формалізованих мовах система логічних О. та їхній характер, визначання умов їх існування задаються мовним каркасом. О. трактуються як значення логічних формул, пропозиційних, предметних та предикатних констант і змінних. Константи означають одиничні О., змінні - їхні сукупності, на яких реалізується певний предикат. У різних варіантах логічної семантики для характеристики онтологічного статусу О. та формування логічної онтології використовується ряд відомих підходів. Так, у теорії типів використовуються засоби логіки класів і реалізується ієрархічний принцип будови, в основі якої лежить сукупність індивідів, що приймається за нульовий рівень. Над ним нашаровуються класи індивідів, класи класів індивідів і т.д., тобто 0. 1-го, 2-го, 3-го,..., n-го рівнів В. ідповідно розробляються засоби розв'язання проблеми існування. В теорії О. Мейнонга виділення та фіксація О. досягається через вказування на переживання - відчуття, уяву, мислення, бажання. Семантика можливих світів вибудовує конфігурацію системи логічних О. на основі модальностей та поняття моделі.

1) звич. pl протилежний намір, протилежна мета

2) непорозуміння

3) pl гра у запитання і відповіді (коли відповіді не узгоджуються з запитаннями)

* * *

1) pl протилежний намір або-а мета

2) непорозуміння

3) pl викор. з дiєcл. в oдн. гра в питання е відповіді, у якій відповіді не відповідають питанням ( типу зіпсованого телефону)

скор. від public limited company; = Plc

скор. Plc

1) pl протилежний намір або-а мета

2) непорозуміння

3) pl викор. з дiєcл. в oдн. гра в питання е відповіді, у якій відповіді не відповідають питанням ( типу зіпсованого телефону)

ВЛАСНІСТЬ - максимально можливе розпоряджання предметами різного роду, встановлене звичаєвим чи писаним правом. Суб'єктами В. можуть бути окремі індивіди чи колективи; відповідно розрізняють індивідуальну (приватну і суспільну) та колективну В. Індивіди можуть виступати співвласниками, і таку форму В. відрізняють від колективної В., оскільки суб'єктом колективної В. є певний колектив, взятий у цілому. Об'єктами В. можуть бути природні та штучні об'єкти, включаючи ідеї, задуми, проекти, різного роду інформацію ("інтелектуальна В."). У деяких суспільствах у минулому узаконеними об'єктами В. були люди (рабовласництво), в наш час рабовласництво існує лише в прихованій формі (de facto, а не de jure). Інститут В., що його встановлює звичаєве чи писане право (включаючи поєднання обох), передбачає певні способи набуття права В., використання цього права та способи відмови від В.: переведення В. в статус нічийної, передачі права В. іншій особі (продаж, дарування тощо). Особливості інституту В. залежать від типу суспільства, вони змінюються також історично. З В., як правило, пов'язаний рівень добробуту, суспільне становище, влада, рівень свободи, повага (престиж) і т. д. Тому форми В. та норми, які регламентують право В., перебувають у центрі уваги політичної філософії. Різні концепції політичної філософії та відповідні політичні ідеології відрізняються тим, який інститут В. вони вважають прийнятним О. скільки центральним у політичній філософії є поняття "справедливість", то найчастіше право В. розглядається під кутом зору забезпечення бажаного рівня соціальної справедливості. Виникнення сучасного суспільства і ринкової економіки було наслідком того, що інститут В. став ґрунтуватися на праві В., у відповідності з яким відчуження В. виключається. Основна аргументація на користь права В. полягає в тому, що воно забезпечує більший рівень незалежності людини (її свободи), а також розв'язує економічну ініціативу, забезпечуючи тим самим високі темпи економічного зростання.

ВЛАСТИВІСТЬ - філософська категорія, яка позначає таку особливість об'єкта, способу його буття, що притаманна об'єкту як самототожній цілісності, дозволяє його ідентифікувати і відрізняти від інших об'єктів або встановлювати його схожість (тотожність) з іншими об'єктами. В. слід відрізняти від ознаки, яка виконує функцію певного знака, що співвідноситься з об'єктом і який вказує на те, чим є даний об'єкт, які його властивості. Ознака може бути проявом В., тоді цей прояв сприймається як знак, що несе інформацію про об'єкт. Проте ознака, як носій деякої інформації про об'єкт для суб'єкта, може бути фальсифікацією, лише імітувати певні В. Водночас В. пов'язана із самим буттям об'єкта, його визначеністю як даного предмета, невіддільна від цієї визначеності. Категорія В. є однією з фундаментальних в онтології. Особливий онтологічний смисл категорії В. пов'язаний із тим, що попри існування поряд з інваріантними, незмінними В. для кожного об'єкта є В. мінливі, минущі, тимчасові (різноманітні стани об'єкта), але врешті-решт саме категорія В. дозволяє мислити світ як універсум, в якому є впорядкованість, системність, раціональність, закономірність. В абсолютно плинному світі неможливі предмети, що мають певні В., а тому не існують і самі предмети, неможливі регулярність і закономірність. В історії філософії проблема В. дискутувалась уже за часів Античності (Аристотель, Порфирій) у зв'язку із розрізненням атрибутів (необхідних, суттєвих, невіддільних В. предмета) і акциденцій (випадкових, мінливих, тимчасових В.), а також у Середньовіччі і в Новий час у зв'язку із проблемою субстанцій і співвідношенням субстанції, її атрибутів, акциденцій (Тома Аквінський, Декарт, Гоббс) та модусів (Спінова). Особливе місце посідає питання про т. зв. первинні і вторинні якості, витоки якого сягають Античності (Демокрит), але яке особливої ваги набуло в XVII ст. (Галілей, Локк). Поділ на первинні і вторинні якості відбивав проблему виявлення у предметах (об'єктах) тих В., які не мають суто феноменального характеру, не пов'язані із чуттєвістю суб'єкта. З точки зору сучасної філософії можливі різноманітні класифікації чи типології В. Відповідно до типу тих об'єктів (сутностей), які є предметом мислення, можна розрізняти В. реальних (емпіричних) об'єктів, В. логіко-концептуальних (теоретичних) об'єктів і В. уявних (створених художньою чи релігійною фантазією) об'єктів. Наукове пізнання, вичленовуючи сфери дослідження, що відповідають окремим наукам та науковим дисциплінам, водночас вичленовує і відповідні типи В., притаманних об'єктам певної науки чи наукової дисципліни О. собливе значення має розрізнення В. класифікаційних або якісних (дають можливість віднести об'єкт до певного класу об'єктів), В. порівняльних (дозволяють ввести між об'єктами відношення порядку, порівняти за інтенсивністю) і В. кількісних (співвідносяться із поняттям вимірної величини).

ІДЕНТИЧНІСТЬ, ідентифікація (від лат. identicus - тотожний; facio - роблю) - термін, що у повсякденному, науковому та філософському мовленні означає (букв.) - те саме; дію встановлення ідентичності називають ідентифікацією. Існує багато різновидів ідентифікації, класифікація яких здійснюється на підставі того, пр ми ідентифікуємо, або, як ми ідентифікуємо. Досить часто доводиться мати справу з ідентифікацією поодиноких явищ, які у філософії прийнято позначати словом "індивіди" (партикулярії). Спосіб ідентифікації індивідів значною мірою залежить від того, з якими різновидами індивідів ми маємо справу. Якщо їх класифікувати за ознакою "сталість - мінливість", то маємо поділ: а) сталі утворення, або сталості; б) події; в) процеси. До сталостей належать індивіди з більшменш чіткими просторовими межами, які можуть мати відповідну структуру або перебувати у деякому стані. Сталими ми їх вважаємо тому, що нехтуємо тими змінами, які в них відбуваються у межах деякого часового відрізку: ці зміни не виходять поза допустимі межі, визначені у вибраному нами критерії ідентичності С. посіб ідентифікації індивідів залежить також від їх поділу на види буття - тобто від прийнятої онтологічної концепції, на основі якої ми класифікуємо об'єкти (див. онтологія). Окрім індивідуальної ідентичності та відповідної ідентифікації часто доводиться вдаватися до видової ідентифікації, тобто встановлювати належність даного індивіда до множини чи "сімейства" індивідів. У повсякденному мовленні видову ідентифікацію, як правило, здійснюють з допомогою висловів типу: "це таке (-а, -ий) саме (-а, -ий)". Будь-яка повсякденна мова містить у собі цілий набір різноманітних засобів для індивідуальної та видової ідентифікації: таку роль, напр., виконують власні імена (людей, країн, націй, місцевостей, установ, подій, історичних періодів тощо), вказівні займенники (як правило, у супроводі жестів або - як у випадку слова "таке, -а, -ий" - у супроводі деяких зразків), загальні імена (поняття) - разом з відповідними засобами співвіднесення цих імен з індивідами (напр., фраза "це - дерево" у супроводі жесту) і т.д. У філософії способи ідентифікації пов'язані з онтологічними та методологічними концепціями. У сучасній філософії розуміння способів ідентифікації поєднують, як правило, з підходами, які позначають термінами "концептуалізм" та "операціоналізм" Н. авіть якщо техніка ідентифікації, яку ми застосовуємо, прямо не вказує на своє концептуальне походження (як, скажімо, застосування лакмусового папірця в хімічних лабораторіях), то все ж, як правило, за цією технікою стоять деякі концепти, деяка теорія; за висловом Поппера, наші лабораторії "заряджені" теоріями. Критерії ідентичності та техніки ідентифікації у різних галузях людської діяльності мають між собою мало спільного - їх окремо встановлюють у кожній галузі. Напр., для того, щоб сказати, що щось залишається "тим самим" або є "таким самим", ми повинні співвідносити свої концепти і критерії з тим, як окремі люди, людські колективи та установи ідентифікують самі себе. Важливою особливістю гуманітарних наук є взаємозалежність та взаємовплив ідентифікації та самоідентифікації.

ОЗНАКА - особливість предмета або явища, яка визначає подібність свого носія до інших об'єктів пізнання або відмінність від них; те саме, що і властивість. Сукупність О. (яка може зводитися і до єдиної О.) дозволяє відрізнити предмет (явище) від інших предметів (явищ). Виділяють багато різновидів О., найважливішими серед яких є поділи на характерні та нехарактерні О. (відповідно головні і другорядні властивості, а також постійні (необхідні) і тимчасові (випадкові) О. (див. атрибут, акциденція). Вважається, що мислительна процедура абстрагування полягає в тому, що суб'єкт мислення відсторонюється від нехарактерних (другорядних) і тимчасових О. предмета (явища), розглядаючи лише його характерні (суттєві) і постійні О. Виявлення характерних О. одразу у багатьох об'єктів дозволяє здійснити узагальнення, тобто визначити тип цих об'єктів (класифікувати їх) і скласти узагальнену характеристику кожного з них як представника вказаного типу. Питання відношення О. та об'єктів-носіїв О. становить частину онтологічної проблеми універсалій. На думку середньовічних концептуалістів (див. концептуалізм), сучасних позитивістів, матеріалістів та методологічних реалістів, О. невіддільні від свого носія і не мають самостійного існування; вони можуть розглядатися окремо лише завдяки здатності людського мислення до абстрагування. Необхідно відрізняти О. як особливості об'єктів мислення або уявлення від відповідних цим О. частин змісту мислення або уявлення. Багато філософів минулого припускалися помилки, змішуючи об'єкт пізнання та його О. із змістом пізнання (мислення або уявлення) та його частинами. Найсуттєвіший внесок у виправлення цієї помилки внесли Больцано і Твардовський. Множина О. кожного об'єкта пізнання потенційно невичерпна, що свідчить про принципову неповноту всякого пізнання, зокрема про неповноту, неточність і незавершеність будь-якого поняття - адже будь-яке поняття (як і уявлення) може містити лише обмежену кількість частин, що відображають певні О. У зв'язку з цим Твардовський запропонував називати О. не будь-які властивості об'єкта пізнання, а лише ті, які відображаються у пізнанні, фіксуючись як частини змісту поняття чи уявлення Ц. я термінологічна пропозиція не набула поширення. О. у логіці в нетермінологічному вжитку - те саме, що й у філософії. Як термін слово "О." нині практично не вживається; звичайно говорять не про 0., а про властивості, трактуючи останні як одномісні предикати, тобто як частинний випадок синтаксичної категорії предиката (див. предикат). В концепції Фреге О. (складного) поняття - елементарна предикатна складова цього поняття (напр., О. складного поняття "круглий дубовий стіл" є три простіші поняття "круглий", "дубовий" і "стіл") Б. ольцано виступав проти такого слововживання, бо, на його думку, це мало призвести до змішування частин поняття і відповідних їм сторін предмета поняття. Насправді ж така помилка не має відношення до предикатної мови, оскільки поняття і предмети, що підпадають під поняття, од самого початку розрізняються як об'єкти різних типів (див. теорія типів).

n фін., бухг. 1. фонд; резерв; запас; 2. pl фонди; кошти; ресурси; капітал; гроші; a фондовий; резервний; запасний

1. гроші та ін. активи (assets¹), які нагромаджуються і використовуються з певною метою; 2. гроші, якими можна користуватися

═════════■═════════

accumulated fund(s) нагромаджений фонд; administration fund(s) адміністративний фонд; agency fund(s) поручительський фонд; amortization fund(s) амортизаційний фонд; annuity fund(s) фонд ануїтету • фонд для виплати щорічної ренти; authorized fund(s) статутний фонд; available fund(s)s грошові кошти • готові кошти; balanced fund(s)s інвестиційні фонди відкритого типу; bank fund(s)s банківські кошти; basic fund(s) базовий фонд; bonus fund(s) преміальний фонд; borrowed fund(s)s позичені кошти; budgetary fund(s)s бюджетні кошти; capital fund(s) фонд основного капіталу • основний фонд; capital projects fund(s) кошти на програму капіталовкладення; claims settlement fund(s) резерв для виплати страхового відшкодування; closed-end fund(s)s інвестиційні фонди закритого типу; common trust fund(s) спільний довірчий фонд; company fund(s) підприємницький фонд; compensation fund(s) компенсаційний фонд; consolidated fund(s) консолідований фонд; consumption fund(s) фонд споживання; contingency fund(s) кошти на непередбачені витрати; contingent fund(s) резерв для непередбачених витрат; contributed fund(s)s внесені кошти; corporate liquid fund(s) ліквідні кошти корпорації; credit fund(s)s кредитні кошти; debt fund(s)s позикові кошти; debt service fund(s) фонд забезпечення позики • фонд для виплати боргів; deposit fund(s)s кошти на депозитних рахунках; depreciation fund(s) амортизаційний фонд; development fund(s) фонд розвитку; dividend reserve fund(s) резервний фонд для виплати дивідендів; educational endowment fund(s) благодійний фонд на освіту; education fund(s)s кошти на освіту; emergency fund(s) резервний фонд; employee benefit trust fund(s) довірчий фонд, призначений для виплат працівникам підприємства; endowment fund(s) добродійний фонд • благодійний фонд; enterprise fund(s) фонд підприємств; equalization fund(s) фонд валютного регулювання • фонд вирівнювання; equity fund(s)s власні кошти; expense fund(s) початковий резервний фонд для покриття поточних витрат; extra-budgetary fund(s)s позабюджетні кошти; floating fund(s)s оборотні кошти; foreign fund(s)s закордонний капітал; frozen fund(s)s заморожені кошти; general fund(s) загальний фонд • головний фонд; government fund(s)s урядові фонди; health insurance fund(s) фонд медичного страхування; illiquid fund(s)s неліквідні кошти; imprest fund(s) фонд поточних витрат • фонд підзвітних сум; indemnification fund(s) компенсаційний фонд; insufficient fund(s)s відсутність відповідної суми на рахунку • недостатнє покриття • нестаток коштів на рахунку; insurance fund(s) страховий фонд; International Monetary Fund (IMF) Міжнародний валютний фонд (МВФ); investment fund(s) інвестиційний фонд; life fund(s) фонд довічної ренти; liquid fund(s)s ліквідні кошти; liquidity fund(s) фонд ліквідності; long-term fund(s)s довгостроковий капітал; mixed fund(s) змішаний фонд; monetary fund(s) валютний фонд; money market fund(s) фонд грошового ринку; mutual fund(s) взаємний фонд; offshore fund(s) інвестиційний фонд, зареєстрований за кордоном; old-age pension fund(s) пенсійний фонд; open-end fund(s)s інвестиційні фонди відкритого типу; outside fund(s)s залучені кошти • залучений капітал; pay-roll fund(s) фонд заробітної плати; pension fund(s) пенсійний фонд; personal fund(s)s власні гроші; petty cash fund(s) фонд дрібних сум; policy reserve fund(s) резерв страхових внесків; political fund(s) політичний фонд; private fund(s)s приватний капітал; proprietary fund(s) підприємницький фонд; public fund(s)s державні кошти; redemption fund(s) фонд погашення; registered fund(s) статутний фонд; relief fund(s) фонд допомоги; reserve fund(s)s резервний фонд • резервний капітал; revolving fund(s) відновлюваний фонд; shareholders' fund(s) акційний капітал • власницький капітал • акціонерний капітал; short-term fund(s)s короткостроковий капітал; sinking fund(s) фонд сплати • фонд погашення • викупний фонд; slush fund(s) фонд захисного покриття; social security fund(s) фонд соціального забезпечення; stabilization fund(s) фонд валютного регулювання; state fund(s)s державні кошти; sufficient fund(s)s достатнє покриття; superannuation fund(s) пенсійний фонд; trust fund(s) довірчий фонд; unpaid liability fund(s)s фонд для неспла-чених зобов'язань; wages fund(s) фонд заробітної плати; workers compensation fund(s) фонд допомоги на непрацездатність

═════════□═════════

accumulation of fund(s)s нагромадження коштів; allocation of fund(s)s призначення фондів • розміщення капіталу; application of fund(s)s розподіл коштів; appropriation of fund(s)s виділення коштів • асигнування • розміщення коштів; benefits from a fund(s) надходження з фонду; disposition of fund(s)s розподіл коштів; external sources of fund(s)s зовнішні джерела фондів; flow of fund(s)s рух фондів • напрямок фондів • потік фондів; in fund(s)s з грошима; lack of fund(s)s брак коштів; misappropriation of fund(s)s розтрата грошей • незаконне привласнення грошей; short of fund(s)s брак грошей • брак коштів; sources of fund(s)s джерела коштів; to allocate fund(s)s розміщувати/розмістити кошти • призначати/призначити кошти; to apply fund(s)s використовувати/використати кошти • витрачати/витратити кошти; to appropriate fund(s)s виділяти/виділити кошти • асигнувати; to attract fund(s)s притягувати/притягнути кошти; to borrow fund(s)s позичати/позичити гроші; to channel fund(s)s спрямовувати/спрямувати кошти; to deposit fund(s)s вносити/внести гроші в банк; to earmark fund(s)s призначати/призначити кошти; to establish a fund(s) створювати/створити фонд; to freeze fund(s)s заморожувати/заморозити кошти; to grant fund(s)s давати/дати кошти; to invest fund(s)s інвестувати фонди • вкладати/вкласти капітал; to invest in a fund(s) інвестувати гроші у фонд; to make fund(s)s available давати/дати гроші до розпорядження; to manage a fund(s) завідувати фондом; to obtain fund(s)s здобувати/здобути гроші; to provide fund(s)s давати/дати гроші; to raise fund(s)s притягати/притягнути фінансові ресурси; to redistribute fund(s)s перерозподіляти/перерозподілити кошти; to release fund(s)s вивільняти/вивільнити кошти; to set up a fund(s) створювати/створити фонд; to transfer fund(s)s передавати/передати кошти • переказувати/переказати гроші; to withdraw fund(s)s вилучати/вилучити капітал • вибирати/вибрати гроші; uses of fund(s)s розподіл коштів • вжиток фондів

═════════◇═════════

фонд < фр. fond — грошові суми, капітал; внесок, пожертвування < лат. fundus — основа; засвідчуються в писемних пам'ятках XVI ст. іншомовні термінологічні форми: фундушъ і похідні фундушный, фундушовый у значенні «який стосується фонду, пожертвувань» (ІУМ: 463-464); резерв < фр. réserve — запас < лат. reservo — зберігаю (СІС: 576); ресурси < фр. resources — матеріальні засоби < лат. resurgo — піднімаюсь, виникаю знову (СІС: 586; ЕС-СУМ 4:166)

1) порядний, ввічливий, світський

2) звичайний, звичний; загальноприйнятий; традиційний

3) обумовлений, домовлений, обговорений

4) нормальний

5) військ. звичайного типу (про зброю)

6) тех. стандартний; що відповідає технічним умовам

7) умовний

* * *

1) пристойний, ввічливий, світський

2) звичайний, звичний, загальноприйнятий; традиційний; консервативний

3) обумовлений, домовлений; який знаходиться у відповідності з договором, угодою; нормальний; cпeц. стандартний; який задовольняє технічним умовам; серійний

4) умовний

5) вiйcьк. звичайний ( про озброєння); неядерний, неатомний

6) миcт. який іде в руслі традицій; консервативний; умовний ( про зображення); схематичний, спрощений

7) aв. вантажний автомобіль з кабіною за двигуном; капотний вантажний автомобіль

1) зміна; коливання

2) розбіжність, розходження, невідповідність; суперечливість

3) суперечка; сварка

4) біол. відхилення від виду

5) ступінь свободи

* * *

1) зміна; коливання; variances іn temperature коливання температури; fortune’s variance поет. мінливість долі

2) юр. розбіжність, невідповідність; протиріччя (у показаннях); to be at variance розходитися в думках, не погоджуватися; hіstorіans arc at variance on thіs poіnt думки істориків з цього питання розходяться; суперечити, не збігатися; the wіtnesses are at variance показання свідків розходяться /не збігаються/ [див. тж. 3]

3) розбіжність; суперечка; конфлікт: сварка; (to be) at variance у сварці [див. тж. 2]; famіly at variance недружня родина; states at variance держави, між якими виник “конфлікт /спір/; to set at - посварити, викликати конфлікт

4) біол. відхилення від виду, типу

спец. ступінь свободи